Батькам присвячую
Ой батьки мої батьки Як ми б не хотіли Не шкодують вас роки Ви вже постаріли Відкриваю я альбом Із фотокартками Там розклеяно кругом Молодими вами Ой, яка ж ти там моя Мамочко вродлива, А тепер уже твоя Голівонька сива Очі батька із під брів Чорних погляділи Тож ти також постарів Стали брови білі. Мамо,мамочко моя! Моя люба ненька Ти,як пригадаю я Вставала раненько, І не скаржилась ніколи, Що вставала зранку Щоб нас з братиком до школи Пригостить сніданком. Як на травах над ярами Сходили роси Ти мені вже люба мамо Заплітала коси. І як батько на світанку Вже стояв у полі Із косою на суданкі Натирав мозолі Як тягав ти цеглу днями І старався,тату Так своїми ти руками Збудував нам хату. Як пасли ми разом з вами Череду здорову, Так було вам тяжко,мамо Порать три корови! А які були ви добрі З усіма гостями Всіх,хто з*явиться у дворі Кормили пиріжками Як жилось би вам не гладко Нікого не гнали Хоч самі тоді достатку Доброго не мали. Із сусідами були Ввічливі і щирі З ними поруч вік жили В злагоді і мирі. Ой,батьки мої батьки Як би я хотіла Щоб продлились в вас роки Й щоб ви не хворіли Ви пробачте, рідні нас Ми тоді не знали Що не слухаючи вас Клопіт доставляли А тепер вже внуків ваших Наставляєм щільно Поважати треба старших Міцно і сумлінно. Хай продовжується далі Дерево родинне Хай не тронуть нас печалі Ми ж одне єдине! | |
Категорія: Вірші | Додав: Ксюша (10.04.2015) | | |
Переглядів: 773 | Коментарі: 1 |
Всього коментарів: 1 | |
0
Нусик
02.05.2015 10:19 | |