До Шевченка
| Тарасе, згадай своє дитинство дитинство миле в яке ввірвалось сиротинство, яке пройшло,як щастя легкокриле. Твою долю окутали кріпацство й неволя ось така важка "кобзарева" доля, але ти до кінця боровся та десять літ з душею розлучався. В своїх віршах ти стан душі передавав. і перед нами душу відкривав, лиха тобі доля випала брате, не судила вона тобі свої сніги на квіти проміняти. Ще немає Вергілія й не буде, ти й твої вірші були і будуть; таких пекельних нот не чули люде в серцях вони любов пробудять. Нелюди тебе зламали твій дух поник на каторгах печалі, але вони тоді іще не знали яку людину вони у нас забрали. Та,що з того, що забрали серце ж залишилось, і вірші твої навіки в ньому поселились. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (05.12.2013) | | |
| Переглядів: 738 |
| Всього коментарів: 0 | |
Вхід на сайт
Наше опитування
Міні-чат
Статистика
Всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту