Головна » Публікації » Вірші

Прихована печаль

Як довго йшов цей день.
Мабуть, ніхто не знав.
Ти дзвінко так сміялась.
‌Ніхто не розгадав.
Твою довгострокову,
Важку й неподоланну.
І прокляту печаль.
Вона закралась в серце...
А згодом в голові.
Вже скоро порятунок,
До ліжка добридеш,
І там собі поплачеш.
Завиєш ,заревеш.
Та ні й цього не можна.
Коли ще біля тебе ,
Дві зірочки дріма.
Вони твій порятунок ,
Надія, майбуття.
Збирай себе до купи,
Він спатоньки іде.
А може щось змінилось .
Й сьогодні обійме...
Та ні , чого ти хочеш ?
Гарячих поцілунків?
Чи пристрасної ночі?
Мовчи бо ти смішна!
І ось ранкова кава ,
Розмови будуть лишні...
Не треба !!! Не пиляй !!!
Мій любий,мій коханий...
Навіщо ти так раниш?
Нехай роки ідуть,а ти не привикай...
А ти живи зі мною !!!
А ти відкинь гординю,
Ти приділяй хвилину.
Прошу, мене кохай!!!
Тоді тобі засяю ,красою ,як колись.
В наш дім ввійду весною,
До мене посміхнись.
Щоб зберегти кохання.
Ти пильність не втрачай.
І свою половинку,
Коли лягаєш спати,
Міцніше обіймай.
Дата: 21.05.2018 | Перегляди: 30 | Відгуки: 0 | Автор: piva89m
Додавати відкуки можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]