РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ
РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ ХХІ днесь століття. Київ.Україна Плаче над своїм народом, Як матір над сином. Плаче бідная над тілом, Що кровʹю умите, Скатоване, змордоване, Садистами вбите. Онде другий на морозі… Ні! Живий, ще дише!... Ледве звівсь на ноги босі-- Вітер ним колише. Голий, кволий,ще б дістатись До якоїсь хати… Люди правду щоб дізнались, Щоб всім розказати! Той без вуха, той без чуба, В чім мати родила. Похилити хочуть дуба, Та забракне сили! Ще й на відео знімають, Та він не здається: Гідно голову тримає, Доки серце б’ється. Юнак зовсім молоденький На око не бачить, Без пальців, а його ненька Волає і плаче: «Сину,сину! Де ж ти їдеш? Та ж там убивають!!! Ні поспати, ні поїсти…» Син відповідає: Як визволю Україну— Повернусь з братами, А як треба-- то загину! Не плачте за нами. Мішками тіла носять… Куди ж їх дівають? Чи хоронять в сиру землю? Чи так викидають? Якби ж знати, що за «круки» На людей полюють, Відривають ноги й руки, Катують, мордують… То не крук, а кажуть, птах, Що в горах ширяє, Оспіваний у рядках Славним Каменярем. Але то не наша «птиця»-- З сусіднього краю : З мови нашої сміється, Бо не «панімає». А ви, «псевдо козаки», Нині Січ зганьбили: Повдягалися в шапки І в нові мундири. Захищали ОблРаду, Та, скажіть, від кого? Від людей, що спраглі правди? Від народу свого? Ріжуть, палять і стріляють, Кидають за ґрати, Дітей Божих розпинають— Хочуть налякати. Та не страх, а лють правдива У серцях повстала, Бо терпіти вже не сила— Гідності пора настала. Просимо у Михаїла, Звитяжця Святого, Щоб стояли на колінах Ми лиш перед Богом! Відверни кровопролиття Від свого народу, Забери усі жахіття, Даруй нам свободу. Щоб минулись лихоліття, Не ховала б сина В ХХІ столітті Матір-Україна! | |
Категорія: Вірші | Додав: (20.02.2014) | | |
Переглядів: 4538 | Коментарі: 1 |
Всього коментарів: 1 | |
0
milena_raievska
23.03.2015 23:34 | |