Вітаю Вас, Читач! Реєстрація RSS

...

П'ятниця, 29.03.2024

Сьогодні
Ранній листопад у вересні,
гусяча шкіра тихо ридає.
Навіщо мені твоя ковдра,
якщо під нею тебе немає.
Я буду лежати і мерзнути,
хоча у кімнаті не холодно.
Думками зраджу тверезості,
буду всю ніч кока-колити.
Тебе запитаю у темряву,
чому все ніяк не відвикну,
чому я привик до дотиків,
чому у взаємності винен.
Себе я ображу і вдарю,
наодинці так можна чинити.
Аби ти не бачила і не знала,
який я буваю, коли сердитий.
Усі емоції давно вбито,
я відвик когось любити.
Прошу, навчи мене жити,
бо забувся, як це робити.
Не пам'ятаю, як і просити,
прощати як, теж забуваю.
Скінчилася вже кока-кола,
переходжу до кислого чаю.
Я п'ю чай постійно без цукру,
життя щоб солодшим вдати.
З тих пір як в житті ти з'явилася,
по троху його почав додавати.
Година пізня, мені не спиться,
висохла душевна криниця.
Не думається і не вчиться,
сьогодні і завжди втомився.
Не всю ще воду втрачено,
я лягати спати повинен,
завтра проситиму пробачення,
знаю, що у всьому сам винен.
Категорія: Вірші | Додав: Kot_Jara (18.10.2012) | Автор: Макс Мол E
Переглядів: 753 | Коментарі: 2
Всього коментарів: 2
Поганий пост 0 Хороший пост
Мк
14.11.2012 14:24

Воу)) дуже круто. з автора вийшов би непоганий репер, на мою думку
Поганий пост 0 Хороший пост
Макс Мол
22.11.2012 17:48

Ідея цікава)) тоді б цю писанину зацінило більше людей
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]