Головна » Публікації » Вірші

світ ясний

Світ ясний…

Весно люба, весно мила,
Цвіт твій білий мерехтить!
Та взялась десь хмара сива
Дощ холодний вже бринить…
А було колись так ясно,
Ще недавно, дотепер,
Сонце вже чомусь погасло,
Стало хмуро, стало жаль.
Ой чого, скажи ж ти, весно,
Ти ж правителька над всім,
Чому було колись так красно,
А тепер неначе грім
Впав із неба і всю землю
Поламав… і цвіт рясний
Впав додолу і так тепло
Вже не буде. Світ ясний!
Потемнів… Не хочу більше
Як той цвіт спускатись вниз,
Хочу я летіти вище,
Як той птах, що летить ввись.
Ні, не буду я жаліти,
Жаль не буде находить
Буду просто я летіти,
В небесах буду блудить!
Ну а ти, веснянко люба,
Ти також вже не журись,
Ти ще прийдеш, скажи, хіба
Ти не вернешся колись?
Ти ще вернешся й засяєш
Цвітом білим, дорогим,
Ну а моя юність, знаєш,
Не вернеться шляхом тим.
Я боюся, що прийде
Час розлуки нас з тобою,
І назавжди поведе
Хтось чужий мене з собою!
Світ ясний! Що вмить сталося з тобою,
Ой чому ти так змінивсь,
Чом же ляєш ти водою?
Вода ллється, сльози теж,
Дощ ніяк, ніяк не вщухне
І зриває цвіт, і те…
Що здається ось, ось рухне
Серце моє, весно моя,
Я закінчую писать,
Бо нема більшого горя
Як в вікно так поглядать,
Коли в небі ні хмаринки,
Небо все стемніло враз,
Сльози наче ті перлинки
Так виблискують щораз,
Коли дивлюся в вікно я.
Годі вже, навіщо все це!
Стільки щастя впереді,
Що не буде сонця більше?
Ще засяє воно мені
Як надія, що майнула
В серці мому у цю мить
І про дощ я вже забула
Серце більше не кричить.
Дата: 24.10.2017 | Перегляди: 34 | Відгуки: 0 | Автор: mnkljkljkljkll
Додавати відкуки можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]