Головна » Публікації » Вірші

В'язень

У якомусь дивному сні давно вже блукаю
Там тебе я шукав, а тепер утікаю
Біжучи в нікуди, двері всі закриваю
Але, наче на зло, ти їх легко ламаєш

Весь цей сон, неначе у нестерпній в’язниці
Де кожен день хочу напитись рятівної водиці
Та спрага шалена не вбиває, а мучить
І я розумію свою безвихідну участь

В цій холодній в’язниці я щодня знемагаю
Байдужого твого погляду, як ліків чекаю
Голос чаруючий, наче еліксир спрагло ковтаю
Та запах волосся як дурман насолоди вдихаю

І так день за днем вже довго минає
Час поступово надію методично вбиває
І все більше в безодню порожню я поринаю
Лиш вночі кричу та благаю:

Хоча б на день, хвилину чи на мить
Втамуй мою спрагу, щоб не хотілось пить
На більше не сподіваюсь і не треба
Хай залишається для мене ця дилема

Навіщо ж у в'язницю нестерпну мене ти піймала
Та ключі від неї ти в собі глибоко сховала?
Що зробити, щоб зі свого полону звільнила?
І від солодкої муки мене розбудила?

Але сон все триває, як спокуслива гра
Може згорить все коли-небудь дотла?
Дата: 21.05.2018 | Перегляди: 37 | Відгуки: 0 | Автор: alexingulski
Додавати відкуки можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]