Вічний бій
Це виклик долі чи лиш уява Заполонивша весь цей світ, Одним дарує промінь щастя, Одних гнобить усе життя Ось так і ми народ страждання Несем на собі біль чужих Вступаєм в бій , несучий втрати Своїх батьків , братів козачих... Чому лиш ми , чому лиш нас Беруть пани у лави смертні За ті кармани золоті ... Ми даруєм промінь небу Я вірю в час , мудрості пізнання Яке осягне весь цей світ Бо ми є рід козачий ... Який приносить мир в цей світ Ми сильні духом , волею пізнання Кохаєм щиро неньку й батька, Вкриваєм злагоду в сім'ї, Бо ми є серце , світу , від страждання... © Мавдюк Іван | |
Категорія: Вірші | Додав: Ваня (11.10.2015) | | |
Переглядів: 614 | Коментарі: 2 |
Всього коментарів: 2 | |
| |