Вона молилася
Вона молилася, щоночі снились їй кошмари, не маму кликала до себе, його ім'я лунало. Він завжди поруч був і пригортав до себе, усі страхи проходили й думки всі невеселі. Вона молилася, щоб він не зник назавжди, щоб залишився з нею до кінця віків і правди. З ним засинала ввечері і прокидалась вранці, він на роботу проводжав і цілував рум'янці. Вона молилася, щоб зберегти своє кохання, він був придуманим героєм, був нереальним. Створила образ і дала йому усе найкраще, тому розтатись з ним було все важче й важче. Вона молилася, щоб десь собі зустріти світі хоч трохи схожого на нього і міцно полюбити. І від знайомого коли прийшла з букетом квітів, сказала досить, його усе ж змогла зустріти. Вона молилася, нові стосунки процвітали, свого героя позабула, вже іншого давно кохала. Але так сталося, що він їй завподіяв кривду, з ним попрощалася назавжди, підірвав довіру. Вона молилася, не причинити щоб собі нічого, в пустій кімнаті впала вбита горем на підлогу. Хтось поруч ліг і міцно обійняв, її герой був поруч, він витер сльози і сказав, не лишить вже ніколи. | |
Категорія: Вірші | Додав: Kot_Jara (20.06.2012) | | |
Переглядів: 719 | Коментарі: 3 |
Всього коментарів: 3 | |
0
РИЖЕНЬКА
13.07.2012 22:19 0
Лялечка
19.07.2012 15:24 0
Мк
14.11.2012 14:33 | |