Зрадити зраді
| Кучно летіла, бриніла й свистіла, ранила тіло, щось заболіло. Ти так бажала, ти так хотіла дочку і сина, власну хатину. Вцілила в серце, ранила душу, - краще б помер, але зараз я мушу встати на ноги, зібратись з думками, щоб пояснити своїй коханій, як докотився до зради гіркоі, як я послухав думки свої хворі. Кучно летів твій погляд суровий, я був мішенню у відкритому полі. Думками і тілом зрадив кохання, і наша ця зустріч, напевно, остання. Що б не казав і як не старався, наш спільний зв'язок уже обірвався. Ти тихо стояла, подавлена горем, ми стільки пройшли удвох із тобою, не мали нічого, окрім лиш кохання, купив я обручку на гроші останні. "Вийдеш за мене?" - кивнув головою. Ти твердо сказала: "Я буду з тобою." Хотів я кричати від щастя такого, бо ти моя радість, любов, допомога. Ні, такого не буде, не допущу обману, я буду міцно кохати, буду коханим. Думки гнилі я потоплю назавжди у морі любові, вірності та поваги. Що не збреде тільки в голову зранку, восени за кружкою кави на ганку. Я повертаюся швидко в будинок, заходжу у спальню, ти ще не проснулась. Лягаю поруч, цілую тебе, обіймаю, спи, не хвилюйся, я сон твій оберігаю. Стає так тепло, коли ти поруч, щоразу, сьогодні субота, проведемо день разом. | |
| Категорія: Вірші | Додав: Kot_Jara (16.06.2012) | | |
| Переглядів: 834 |
| Всього коментарів: 0 | |
Вхід на сайт
Наше опитування
Міні-чат
Статистика
Всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту