Без рамок
| Старший хлопець, пасажир в купе: – Що ти слухаєш? – Ну, те що мені дуже до вподоби зараз: цей альбом яскраво асоціюється з фільмом Другой Мир, мороком світання і нео-готичністю – А ну дай! – майже одночасно, співбесідник перейняв від мене телефон з гарнітурою та одразу втулив навушники в голову. Час завмер в інтенсивності моментів: цокання вагонів по колії, тимчасовість пролітаючого світу за вікном, відволікаюча до розслаблення обстановка затишного вагону; пізній погодній ранок стрибав тінями по сутулому приміщенню купе, намагаючися заскочити на верхні розкладні дивани – наскільки розкішні зробили полки в цьому експрессі "Хмельницький-Дебальцеве". Мій сусід повернувся, прослухавши одну пісню, «Water's Leaking» – Ти хоч понімаєш, про що вона? Там дуже грязна тематика! Я то понімав, не дослівно, інтуїтивно та мене не цікавили внутрєнності контексту. Мене дико вабив звук, музика, нео-сучасність, той світ електронно-альтернативної небезпеки, стиль музики, асоціації: мої піруети натхнення. Навіть зараз, коли хтось розуміє пісню по-своєму, як є правильно чи не розуміючи – всі випитування моїх мотивів, за що я люблю ці пісні, що в них розумію і що мені там здається – ніхто не узнає по правді та і я також. Тільки інтуїтивні натяки, відчуття, прагнення і те, що надихає: повідають ту історію, яку потребує наш мозок, психіка, тілесні відчуття чи відчуття життя в собі та навколо. Ні про що нікому не можна казати щиро. Покажеш свої перлинки, твій бісер – і його розтопчуть по-свинські. Зробіть це граючися, експерименту ради – і навіть мінімальні пожертви опиняться в багні. Таїна – це не мовчання, таїна – це не розповідання. Таїна творить Пікассо, Далі, Бодлера, Лу Ріда, мене, Тау Кита, Бетельгейзе і когось із вас. Їду в потязі, Хмельникий-Дебальцеве. Вперше на Луганщині. До цього, ніколи не бачив вугільних чи якихось інших териконів. Це бездоганно! Нахєр піраміди, донбаські терикони – це мощь! Вони як піраміди, як Везувій, як Етна, як гори. Вони небезпечні. Їх кольори пасують мені, їх кольори – близькі і зрозумілі. Брудно, дихати важче, повітря пронизане смогом, навіть коли його нема. Тільки тоді розумієш цінність постійного проживання на Поліссі – коли опиняєшся близько до Аїду. Між іншим, це правда: на картах Античних греків, Аїд розташовувався в витоці Азовського моря. 
| |
| Категорія: Проза | Додав: volodiymyr (12.11.2024) | |
| Переглядів: 30 |
| Всього коментарів: 0 | |
Вхід на сайт
Наше опитування
Міні-чат
Статистика
Всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту