Громадянство моїх Сум
| Скільки разів бувало: людина живе в своєму місті – і їй начхати на своє місце, їй Балі-Сомалі, Львів, Краків, Берлін подавай, тягнеться туди, аби-куди; А є ті, хто прагне, тягнеться, любить ті місця, на які самим аборигенам начхати. Все це взаємозаміщення, нерівномірне й не по справедливості, та все ж. Я з самого дитинства поєднаний з Сумами. Всі мої картинки про Суми, з моїх спогадів в пам’яті, з картинок моїх очей, звуків і запахів – це дійсна мрійливість; все гірке відступало перед всім отим маршрутковим, вулично-кольоровим, стінно-бліклим. В дитинстві завжди так буває. Це тому, що нас бережуть від зла, стараються, це тому що наш організм і свідомість пізнає тільки просте й саме краще, обростаючи тривогами і комплексами реагувань на них на протязі тривалого часу, хоч і невблаганно. Я патріот Сум. Але своїх Сум, для себе, в своїх уявленнях – без людей… Ну майже. Якби ж Вони розвивалися й розросталися, як Київ, як пристоличні міста!.. Але все тільки затухає, затихає і людей більше не стає, ні ущільнення, ні розширення – псевдо, як стихійно виросша морква – не створить біля себе плантацію, зачахне, вмориться. Я громадянин Сум, для себе, в душі. Й Суми в моїх відчуваннях – знають про це і підтверджують це щоразу. Так, люди, чужі й байдужі, стирають цю пам’ять старанно і холодно злобно. Але їх дух в мені, і щоразу, повертаючися в Суми – я знову ділюся ним з його Основою й Основа Оживає, як давно забута поливатися Ковила. З самого дитинства я зріднявся з різними місцями по Сумам і вони назавжди залишаться тими сталими і відвічними, пам’ятними й дорогими: в пам’яті – як мінімум, а то і в фото, картинах, сюжетах можливих короткометражок, предметно. Люди зраджують місця, особливо – якщо це для них не пам’ятно, не яскраво, не важливо, не душевно, не потрібно було. Нічого, є Я. Я залишаюся з ними, буваю там, облюбовую їх, спостерігаю там за навколишнім, насолоджуюся довкіллям того – як все є, без упереджень. Гавань-стіна PinkFloyd, місця Отришка, місця Пам’ятника, місця Рудого кота, місця Набережної Псла, місця ранкового хліба, залізничного мосту і гуркоту потягів під ним, шуму алеї тополів і виду машинок по автостраді, їх кольори, моделі, кількість, складність… Місце для всього є в Сумах, і там і тут; заклади, які, здавалося, будуть існувати вічно й будуть Їх, нашим всім: Андеграунд, Фортуна, Літня Естрада, 21Галерея, Смуга, Шинок, раптові фестивалі серед центральної площі, а то і серед літа чи осені, обширний класичний базар довкола критого ринку, Кампус на Роменській, Титанік, Полігон – там же, Херосіма, 6-етажна Псіхушка – як недостройка, Джерело… З дитинства, так стало, що: Суми – це необхідна доленосність. Довго не прийшлося доходити до ідеї, само якось зростало розуміння: тільки Там – Я буду відчувати своє життя в його справжньості, задуманості; тож тягнутися до Сум – це була моя екзистенційна необхідність. …Що відбувалося в проміжках важливих років – то залишиться моїм. Залишиться… Тобто не буде завжди зі мною, не буде моїм. Але головне в цьому – що все те, ті – вони були! Були, коли Я ду-у-уже потребував – і несподівано вони настали, відбулися, були зі мною. Це варте всього, навіть – їх пасивності назавжди. Саме це Я ціню в людях та обставинах – будьте тоді поруч, коли це потрібно. А інше не важливо. Коли Я іще до-учувався в школі, був повністю залежний від усього, не уявляв – як це можливо, самому кудись далеко їздти, рішати, находити якісь можливості та причини, вже тоді – Я надіявся: може пощастить в Сумах вчиться далі… І само якось так вийшло, що цей варіант - був саме вигіднішим для батьків, з усіх сторін, а моє бажання грало в ньому 1%. І коли вступив-таки в Сумський ВУЗ, вже пізніше, був дуже гордий – що мав читацький квиток СУМСЬКОЇ обласної бібліотеки, лікувався в обласній СУМСЬКІЙ лікарні, вчився в СУМСЬКОМУ університеті, жив в гуртожитку, в БАГАТОЕТАЖЦІ і В СУМАХ – що в моїх уявленнях про город, було повністю в профіт, так і треба; трохи пізніш – пишався, що зустрічав новорічну ніч, новий Год – на центральній площі в СУМАХ, з усіма; в Сумах я зустрів більшість більшості своїх Натхенниць, подруг, в тому числі і «СУМЧАНКУ своїх мрій». Навіть тепер, донедавна: Я тихенько пишався тим, що деякі банки в деяких відомостях заначають, що Я з СУМ, ОБІТАЮ в СУМАХ, СУМСЬКИЙ; пишаюся, що був в місті під час Вторгнення та місячної Облоги 2022-го; що я працював в Сумах, навіть в міру тривало і стабільно, якщо можна так сказати про терміни в 4 і 5 місяців, проходив місцеві медкомісії для трудової, своєрідно, застав інтєрєсності Сумського Майданц 2014го, зустрівся і познайомився з найкращим поетом Сум, якого Я знаю і знав би... Все зміниться, Я теж. Не знаю, як поведеться з моїми любимими місцями, силами кудись вилазить, когось любити і прагнути: не загадую. Вибір на користь моїх Натхненниць й Сумських місць, Живої пам'яті про все те, ввібране мною – завжди за мною, завжди актуальний та чим більше Я роздумую над його, вибору, тонкощами, сторонами чого втрачаю, можу втратити і що можна плекати до блиску липневої спека на тілі – тим менше мені хочеться старатися для всього цього. Втома та відчуженість, вони прийшли з розрахунку всіх обставин та людей. Головне подальше завдання для самосвідомості та самосприймання себе в світі і світу в собі – бороти цю «байдужість» холодну ненависть «через обставини, місце і вікове» в усьому – що в усьому. З цим боротися – Я завжди радий, зажди радий повернути, оновленне, своє любимее, відмовлятися від примх вікового затухання та змарнілості в усьому, шукати красу в тому – де вже бачив, відчувати нову Богему Сум і сумського, або ж дякувати Їй, Сумській Богемності – за службу і дружбу, уроки та основи всього, чому Я так вдячний і люблю іще і буду. 
| |
| Категорія: Проза | Додав: volodiymyr (16.06.2025) | |
| Переглядів: 5 |
| Всього коментарів: 0 | |
Вхід на сайт
Наше опитування
Міні-чат
Статистика
Всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту