Захід для ромашки
| Там, де весною весело щебечуть пташки, а восени спритні білочки з пухнастими шубками готуються до зимового сну, росла неймовірної краси квітка. Біла, з золотими сонячними переливами, вона прикрашала цю чудову галявину. Вона була ще маленькою ромашкою, проте вже багато чого бачила і чула. На цій налитій сонцем галявині вона дивилась театр тіней, які мереживом переплітались перед нею, коли була тепла сонячна погода. Ромашка пила смачні дощові води, які важкими краплями падали додолу, просочуючись у ґрунт. А коли вітер сильно розганявся і дмухав на неї повітрям, квіточка колихала своїми пелюстками, привітно вітаючи землю. Ромашка любила дивитись на небо. "Напевно хтось із людей розпалив вогнище, - думала вона, - і оцей дим піднявся вгору, відтворюючи химерні силуети" О! А день вже добігає кінця! Сонце, імітуючи велике розпечене коло, вже повільно хилиться за обрій. Воно фарбує небесну вись, яка так подобається квіточці, у багряні відтінки кольорів, немов би на землю впала комета чи лава вулкану хлюпоче в високі простори. І чути, як невгамовні коники тріскотять у смарагдовій траві та й світлячки висвітлюють дивним блиском навколишнє середовище. Ще трохи часу пройде і всю галявину заслонить ніч. На небі висвітиться серпом місяць і, ніби розкидані чиєюсь рукою, де-не-де повиснуть зірки. Але це буде пізніше, а зараз ромашка милується заходом сонця і думає... | |
| Категорія: Проза | Додав: Світильничок (25.01.2016) | | |
| Переглядів: 501 | |
| Всього коментарів: 0 | |
Вхід на сайт
Наше опитування
Міні-чат
Статистика
Всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту