* * *
| Ми зустрілися зимою, Коли падав з неба сніг. Закохалась з головою В тебе: від очей до ніг. Я дивилась і очі карі Й бачила у них любов. Нам було прекрасно в парі, Нам було чудово вдвох. Але сталось щось жахливе: Ти пішов у синю даль... В серці рана залишилась, А в очах моїх - печаль. Кинув холодно й квапливо Наостанок: "Прощавай! З іншим будеш ти щаслива, Якщо зможеш - вибачай..." Дні минають так миттєво За вікном уже весна! Я навчилась жить без тебе, Я навчилась жить одна. Але в пам'яті тримаю Те тепло зимових днів... Ти повернешся... Я знаю... Та, на жаль, розтанув сніг... | |
| Категорія: Вірші | Додав: Lady_V (14.07.2013) | | |
| Переглядів: 435 |
| Всього коментарів: 0 | |