Байка
| Лисичка слізно вибачить просила, За те,що в курочки стегенце відкусила. Вона ж не винна-це життя таке. Стегно у курочки таке смачне. Вона готова все забути Продюсером у півня бути. Щоб той талант свій розвивав, Щоб день і ніч співав й співав. Вовк вівцям поклонився в ноги, Від барана вернув їм роги. Копита правда не віддав І так отарі всій сказав: "Пробач, отаро,рідна,мила Зі мною ти багато пережила. Ми не розлучні стали,нерозлий вода. Ну ,а барана з"їв,ото біда. Я ж роги вам його вернув. Ну,а копит нема... То,мабуть,дома їх забув. Ну,а якщо відверто-винен став Біля якого той у позу став". Ведмідь реве,хитає головою Ніяк не впоратись з собою. То меду вулик,то теля за хвіст, І все додому тягне-в ліс. Вже невміщаеться в барлозі. Все що накрав він виклав на дорозі. "Навіщо церемоній і нащо вибачатись Негайцно за лопати братись, Все,що накрав-все те моє На те я презедентом є". Кабан кризь ікла посміхнквся Перед ведмедем лиш "прогнувся" І нумо будувать склади Щоб вівці,коні,корови Складали все майно туди. Турботу проявляє про народ. Одне за комір,інше в рот. Допоки вівці й корови Будуть лишатись баранами- Ведмеді,лиси і вовки Все будуть керувати нами. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (19.08.2012) | | |
| Переглядів: 567 |
| Всього коментарів: 0 | |