Безнадія
| Як сумно й гірко, коли йдеш . Готовий душу розірвати, Прокляти все, що не вернеш Алеж куди душі діватись. Всих перешкод ти минеш, Бо просто в тебе їх немає Коли ти дуже страстей хочеш, Мене ти до уваги не береш. Там поцілунків інший смак. І в страсті ти мене забудеш. Скажи- а може все не так? "Пережируєш" , страсть мине, І знову ти зі мною будеш? Скажи для чого це усе? Тобі даю усе, що маю, Невже пропав я у тобі? Як поступить мені-не знаю? Минулого мабуть вже не вернути Проклятий часу біг "зіжрав" усе, Тож може легше все забути? Що нового нам доля принесе? А може станемо чужими Загубимось у вир-життя І станемо людьми другими Минуле ж піде в небуття Бо ти усе нового хочеш, І страсть, і ложе, і інші відчуття. Пробач - новим я вже не буду, Другому твої почуття. Бо ти ділити вже не зможеш Зі мною ложе ані хліба шмат, Бо плине час, роки вже не вернути, Лише відчутний горісний набат. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (10.09.2011) | | |
| Переглядів: 653 | Коментарі: 1 |
| Всього коментарів: 1 | |
 0  wmysterio
10.09.2011 14:11 | |