Буденність
| Я нікому не читатиму віршів Про ту радість, що іще не відчувала. Я напишу про мелодію дощів, Що про неї в сірих буднях забувала. Я нікому не співатиму пісень, Бо їх нікому тепер співати. Забрав у мене сірий будній день Єдиного, кого могла кохати. Я нікому не сміятимусь так щиро, Як колись могла сміятися йому. Я буденно жити ще тоді не вміла І не знала, що колись буду. Я навчилася губитись в сірих днях, Хоч на душі не заживають рани. Я втомилась від буденного життя, Сповненого непотрібними словами | |
| Категорія: Вірші | Додав: Billy (11.03.2014) | | |
| Переглядів: 480 |
| Всього коментарів: 0 | |