Carpe Diem!
| Вітер, небо, квіти вийди на долі орбіту, злети над землею Світу у вирій, де людство - діти! Пісню колише в тенетах титан на піщаних ногах зриває в хмільних менуетах розпачливий скрегіт зітхань Забувся, розбився, згубився останній священний скрижаль душевної муки лишився солодкий неправедний чар Обман з оманою блудить спадає на очі вуаль усе, що моглося і мрілось... забута казки мораль.. Сном заржавілих питань відповідей крил обрізаних привидів душ непізнаних... те, що моглося і мрілося... Карпедіум! Карпедіум! Слова без сенсу заплутані як спрага повітря в зашморгу остання спроба знайти, змогти, ІТИ! Carpe Diem! Carpe Diem! Вітер, небо, квіти вийди на долі орбіту, злети над землею Світу у вирій, де людство - діти! | |
| Категорія: Вірші | Додав: (08.10.2012) | | |
| Переглядів: 482 | Коментарі: 1 |
| Всього коментарів: 1 | |
 0  РИЖЕНЬКА
08.10.2012 21:57 | |