Через перешкоди до слова
| В маленькій світлиці вогник горів, В ній геній народний поеми творив. Той вогник іноді згасав Але поет писать не припиняв. Шевченко не боявся ні жорстоких панів, Ні сили всевладних царів. Усю свою душу, усі свої болі Поклав на папір, в ім’я Української волі “Мені, мій Боже, на землі Подай любов, сердечний рай! І більш нічого не давай!” Та іншую долю Господь йому послав, Рідну хатину, волю, усе забрав. Журбою й горем палали рядки, Не дав Бог доленьки таки. “Анумо знову віршувати… Людей і долю проклинати.” | |
| Категорія: Вірші | Додав: Di (29.03.2014) | | |
| Переглядів: 433 |
| Всього коментарів: 0 | |