...

Дасть Бог і в нас усе проснеться,
На блаженному світанні від зорі,
Сяйливий промінь кожного торкнеться
І ми зберемось на священному дворі.

Немов до дива - вийдемо радіти,
З пітьми рабської, подальше від гріха,
На страту кривду кинемо горіти,
Нехай вона сама у пеклі подиха.

Дасть Бог ми більше не спіткнемось,
В очах своє прозріння освіжим,
Тепла душевного і світла наберемось,
І вміння й мудрість примінити поспішим.

Тоді і світ до розуму проникне,
Під оплески життєвих коливань,
Душа в красі світитися привикне,
Від приємних для любові чарувань.

Дасть Бог усе лихе минеться.
Дасть Бог все зладиться у нас.
І наша воля до небес проб’ється
І візьме силу духу без образ.

І ми забудемо тяжкі досади ,
Невдачі острахи і розброди пусті,
Які стояли нам завжди на заваді
Іти у злуці по щасливому путі..