ДРУЖБА
| Який я був дурний, коли вважав, Що друзі - то в житті є найсвятіше! Багато я чого тоді не знав, Не знав, що дружба вже на ладан дише! Колись давно, як був я ще малим, А коли точно вже і не згадаю, Зустрітись довелось мені із дядечком одним, Його слова-науку й досі пам*ятаю. " Немає друзів, хлопче, зрозумій, нема,- Скривившись мовив він до мене тихо. -Поняття "дружба" - балачки, слова, Зазнаєш ти від них ще стільки лиха. Мов хижий лис друг тихо підкрадеться, Втикне у спину болісно ножа, На жінку, дім і гроші зазіхнеться, Повір, малюк, болітиме душа! Тож, хлопче, знай,- сказав він наостанок. -Тобі я дуже хочу лиш добра! Скажу, либонь, що буде такий ранок, Коли забути дружбу стане вже й пора!" Який дурний цей дядько! - думалось мені. Це ж мої друзі, що найкращі в світі! А нині ллють помиї, мов свині, Що брудом захлинається в кориті! Тепер його слова я добре розумію, Бо гаряче обпікся вже не раз. За вітром кляту дружбу цю розвію, Погасни, проклято, мов у пітьмі Алмаз! | |
| Категорія: Вірші | Додав: (23.07.2013) | | |
| Переглядів: 460 |
| Всього коментарів: 0 | |