Фізика
| Китовий спокій кудись зник, питомий опір мій збільшився. до такого зовсім не звик, закохався я в одну дівчину. У мене немає її фотографій, не залишилось більше ідей, де її можна тепер відшукати, як знайти серед інших людей. Ми зустрілися випадково, випадковим розтаванням було. коли зайшли до одного вагону в підземеллях міського метро. Серед запаху ржавої відлиги, у туманному димі чужих ідей, ми навпроти один одного сіли серед німих незнайомих людей. Думки глушив гуркіт колес, бажання тіснив натовп дужий. Бачив майбутнє, бачив прогрес, була ти справжньою дуже. Мрії мої полетіли на крилах: чув твій голос чіткий і прозорий, бачив себе у твоїх очах сірих, дотик до губ був неповторним. Доки тебе тримав я в обіймах, доки рожеві щоки твої цілував, поїзд наш прибув на зупинку. розвіявся любовний дурман. Тебе не було поруч зі мною, ти покинула консервний вагон. Швидко кинувся я за тобою, та безлюдним уже був перон. Вийшов на вулицю з шахти, потягнув порцію диму в легені. Назавжди від мене пішла ти, ні адреси, ні імені, ні знамення. Я побрів розбитий додому тримаючи в пам'яті обличчя, намалюю твій фоторобот, його поряд з іншими повішу. | |
| Категорія: Вірші | Додав: Kot_Jara (12.01.2013) | | |
| Переглядів: 670 | Коментарі: 2 |
| Всього коментарів: 2 | |
 0  Блеф
15.01.2013 12:10 0 Макс Мол
15.01.2013 12:13 | |