Гострота
| Гострота горя споконвічного бажання. Підсвідомість як лезо прорізає з середини. Тихий шум з-під землі. Страх та відчай, це так звично. Це за тобою.. Немає сну і мало кисню для оболонки. Споконвічні лінії на стінах, які не зрозуміють лишні очі. Небажані запахи відчиняють двері в присутності агресії. Джерело знань повсюди, як страждання та злість. Відвертість жахливих дій не дають жити в спокої. Спокій. Я знаю, він штучно введений в вену. Відчуття слів - це не те що можна вважати правильним. Рухаючись, поверхності призводять до лиха. Падати в відчай - це банальність. Немає конкретних дій заради щастя. Покажіть їх! Не вийде! Все старе вже зітліло і спалахне нове. Гостре невідоме руйнує психіку, яка вже й так висить на стовпі непочатого плачу, замість убивць... | |
| Категорія: Вірші | Додав: Tayler_Hawk (21.10.2014) | | |
| Переглядів: 441 |
| Всього коментарів: 0 | |