І вірю...
| Можливо воно і існує Беззвучне, тихеньке, німе Ця сила рушійна, і вбивча Мені наскрізь серце проткне Маленькі секундні пориви Великих коханих очей Здавалося, ніжні, грайливі А так біль так за душу бере Як замкнена в клітку голубка Як ніжна, холодна зима Моє невимовне бажання Моє непросте почуття До крові кусаючи губи До болю зжимаю кулак І кажу собі, що забуду І вірю, кохання нема… | |
| Категорія: Вірші | Додав: (18.04.2013) | | |
| Переглядів: 771 | Коментарі: 1 |
| Всього коментарів: 1 | |
 0  Масявка
18.04.2013 07:41 | |