Інша сторона звернень
| Місця сили – обра́зи голизни Вечори її торкаються й торкаються І ми знову повторяємо предковий шлях – Розмагнітилося наше листя; Хто з нас більше плачеться: Як не війна – так побутовості страта Знаєш, де живем, хто катує наше буття, Не розлука – гормонна дефініція-міліція. Твій лоб. На ньому жодних шишок. Твої очі – не дивляться в мої. Волосся – не лишалось на подушці й в ванній Твій аромат – мій, давно невидимий Серед кого живем і хто наше «я»? Психіка – чужа тітка. Гримить, так гримить: то тут, то там. Це Визволення по нас в повітрі мліє, Де б не була ти, моя мріє… 2024-12-22 | |
| Категорія: Вірші | Додав: volodiymyr (22.12.2024) | |
| Переглядів: 25 |
| Всього коментарів: 0 | |
Вхід на сайт
Наше опитування
Міні-чат
Статистика
Всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту