кохання сліпе
| Холод душу заполонив Він щойно кохання моє вбив. Розстріляв з автомата, порізав ножем. Сама винна, знала, що граю з вогнем. Клялась не вірити, клялась не любити, Але він такий гарний, не змогла встояти. Ось знову: шукаю мінуси – знаходжу плюси. Він був правий: ми з ним два різні полюси. За законами фізики нас притягує, Але підводить хімія – реакція не слідує. Я відчувала, що це станеться. Відчувала… Що він казанова, я завжди знала. Але ж кохання сліпе – вірить усьому. Ти знаєш, це викликає втому. Може краще, що він зараз спалився, Я побачила їх разом і пасьянс зійшовся. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (18.02.2012) | | |
| Переглядів: 652 |
| Всього коментарів: 0 | |