...

КОХАННЮ ЧАС.

Вернись, пора, верни літа,
В яких краса цвіла і спіла.
А перша радість,як солодка гіркота,
Вуста палила та цілувать не сміла..

Боляче чекала, сльозу торкала,
В очах своїх сяйно воскресала,
Згоду брала і полегшено зітхала,
Вогнем вгорталась і більше не згасала..

Та пора, народжена любов’ю,
До глибин душевних стрімко увірвалася.
Згорда за долю майбутню свою
В усій красі нам віддавалася .

І ось зустрілися ми з нею.
Надмірно близько немов в раю.
Ми знову юні серцем і душею,
В серця кладем любов свою.