Космос ідей
| Ти не можеш знайти себе у кімнаті, розкидані речі збивають з пантелику, підпис стоїть, під ним немає печаті, глибокі надії народжують мрію велику. Друкований текст диктує стандарти, обрізує крила ідей і вербує шрифти. Шпалерами важко замаскувати грати, світло на них допомагає вікна знайти. Туманність в думках запалить наднова, світіння її проявить темну плівку життя, у кволому тілі душа усе ж буде здорова, вогонь наднової спалить в мізках сміття. Молочним шляхом повернуться бажання, їх принесе за собою далекий пульсар, оживуть всі надії, будуть нові надбання, зашумлять олівці, гримнуть струни гітар. Зірка помре після надпотужного вибуху, стане сировиною для майбутніх світил, промінь від неї зазнає перелому та вивиху, але думка досягне далеких небесних тіл. Ти вбиваєш ідею у такий дивний спосіб, її вибух освітив щоб інші думки в темноті. І коли в тебе хтось допомоги попросить, самогубством ідеї зможеш вихід знайти. Навіть зараз не знаходиш себе у кімнаті, ти запалюєш космос світлом мертвих зірок, ще думки твої довго на них будуть багаті, вбивство однієї приносить наступний крок. Тобі не треба печаток під патентами мрій, їх безмежний вакуум приносить багато. Ти упевнена точно, що цей винахід твій, бо дорогу назад здатна лише ти відшукати. | |
| Категорія: Вірші | Додав: Kot_Jara (25.02.2013) | | |
| Переглядів: 459 |
| Всього коментарів: 0 | |