Крик німої душі...
| Зґвалтоване серце тріпочеться, хоче ще жити... Розірвані душі збирають кохання шматки... Чи знаєш людино, що значить всім серцем любити, коли почуття лиш невдалої звички витки? Коли почуття - пошматований зовнішній глянець, а справжня душа - недолугий страшний прототип. У світі брехні твоє его - лише самозванець... Подумай, істото, чи знаєш насправді хто ти? Подумай,повір, подумати дуже доречно. у світі де фальш в'ється смогом із кожних щілин, Нікчемна істото ти думаєш це небезпечно торкатися мозку просякнутих фальшю низин. І паніка - пан, боягузтство твоя господиня. Немає святого - прогнила уся святизна. У світі людей кожна третя людина - тварина, яка скаженіє від свого живого тавра. Обман, лицемірство, скалічена віра вмирає. Надія за руку із честю тирана стріча. І це - наша ера, це - ера людей догорає, мов та білосніжна, воскова, старенька свіча. Людино, ти є? Якщо є, то послухай, благаю! І байдуже як зрозумієш ти мої слова. Людськая душа заслуговує шляху до раю, Та в ката на щастя такої дороги нема! | |
| Категорія: Вірші | Додав: (05.08.2012) | | |
| Переглядів: 479 | Коментарі: 2 |
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
1 