Квітень
| Я тоді була закохана у квітень, Ним і мріяла, і дихала, й жила. Я збирала перестиглі квіти І низала перлями слова. Я блукала в небі гордовито, Геть забувши згублену любов. Я розчісувала гребнем жито І куйовдила його знов. Я безтямно, судомно злилася, Коли бачила в очах біль. Я до хрипоту й крику билася, Щоби квітень вернувся мій! Я зривала куряву крилами, Порох сипався із небес. І у жито лягла знесилено, Щоб поставити в травні хрест. Зірки, правда, рожево-блискітні Підбадьорювали мене: Ось і травень, як місяць вислизне, Без слідів і без чар мине! Знов надійде з вітрами, бурями, З сонцем, хмарами і дощем, Той, для кого здіймала куряву крилами Й захистила кого плащем. Тільки дзвоник сріблястий листами, Жовтизну місяцевих клем Підігріє пером нарцисовим І надійде твій бог-тотем! Знов прийде, лишиться, стомлений У очах промайне Всесвітнє: Я також люблю тебе, сонечко, Я для того й вродився в квітні!... | |
| Категорія: Вірші | Додав: (20.03.2012) | | |
| Переглядів: 575 |
| Всього коментарів: 0 | |