МОЄ СЕЛО
| МОЄ СЕЛО Мій рідний край, село моє ти рідне, Моє дитинство, молодість моя. Немов у сні, так швидко пролетіло Ті незабутні роки, молоді літа. Ночами соловей співає без зупинку, А вранці півень солов’я міняє, Туман підніме скатертинку І жайворонок пісню починає. Роса вмивала мої босі ноги (У пам’яті моїй вона така рясна), На сході сонця аж сліпила очі, Від того зараз ще щемить душа. Природа годувала нас, поїла, Вода у річці, мов сльоза, текла І в теплий дощ і навіть в літню спеку Вона завжди холодною була. Зима вкривала землю щедро снігом, І він був чистим аж до самої весни. Тим снігом все довкола замітало, Могло і хату навіть занести. Навколишні поля, ліси і гори Сходили ми і здовж, і впоперек, Ми знали все, де, й чиї то нори, Що в кого в полі і в саду росте. Село покинув я уже давненько, Вже понад сорок я там не живу, Але у сні буваю там частенько І по лісах і горах у думках ходжу. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (23.02.2012) | | |
| Переглядів: 1673 |
| Всього коментарів: 0 | |