На узбіччі
| На узбіччі. Дві сиві бабусі із в”язанками хмизу В одежині благенькій край дороги стоять. А нещадний мороз одягає їх в ризу. Мимо них іномарки мов шалені летять. А що вони мають- незахищену старість, Знову злидні мов оси і байдужі серця. Прожили чимало, комусь і на заздрість. Та вони не чекали ось такого кінця. Не звикли старенькі свою лаяти долю, Хоч життя торувало їм тернисті шляхи. Мов святі воскресали од горя і болю, А тепер на узбіччі мов підранки птахи. Край дороги стоять одинокі бабусі Немов докір німий, засторога, наказ, Що в оцім новотворчім, шаленому русі На узбіччя життя може викинуть нас. Володимир Красільнік 05.01.2000 р. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (17.05.2012) | | |
| Переглядів: 443 |
| Всього коментарів: 0 | |