Наболіло
| Скажіть у чому справді сенс? У випалених цигарках , в мартіні склянках? Когось цікавить тільки секс , Хтось знається лише на іномарках. Одні рахують дні , години , миті , Бо залишилось зовсім трохи на землі. Ось ці давно лежать убиті , Когось не встигли витягти з петлі. Хтось помирає у пустій квартирі , Кричить , зриває голос , душу їсть. Ми , люди , найстрашніші звірі Й по-сравжньому не вмієм жить. Існуєм , як кому зручніше , Шукаєм вигоду у всьому і у всіх. І душі все стають черствіші , Зникаючи як перший сніг... Хтось щохвилини умивається сльозами , А інший задрімав в калюжі крові. Того убито власними гріхами , Наступного стражданням від любові. Вона втомилася триматись Зубами за шматок життя. І , певно , щоб уже не сталось Ще зовсім не самотня , та одна. Комусь на все начхати взагалі , А хтось уже не відчуває. У іншого нема душі Та й серце поступово ритм стишає. Інший втомився від страшного болю І впевнено летить униз , Омріяну шукає волю , Міняючи банальний зміст. А поряд з нами поспішає час. Усе летить , спізняючись на потяг , Немовбито не помічає нас І ліки нам виписує по нотах. І все ж ми випускаєм в небо дим... На повні груди боляче вдихнути. Багато буде ще гарячих зим Та ні одної вже не повернути. Й ми зникнемо на сторінках книжок. І рознесе густе волосся вітер. Життя залишиться між сотні загадок. Й на камені лиш кілька літер... | |
| Категорія: Вірші | Додав: (15.01.2014) | | |
| Переглядів: 436 |
| Всього коментарів: 0 | |