Не тримає й не відпускає
| Осінь мовчить вбивчо. Хтозна, що буде далі. Зиму криком кличе, На груди чіпля медалі. За що? Таємниця незвідана. Хіба хтось заслужив щиро. Вона так тобі віддана, А ще освячена миром. Їй так треба бути поруч, Але холод відганяє невблаганно. Навесні прийде на поміч. Ваша зустріч – не остання. Твоя Мавка від людей Золотими стежками втікає. Джерело твоїх нових ідей Не тримає й не відпускає. | |
| Категорія: Вірші | Додав: kreystey (08.01.2015) | | |
| Переглядів: 389 |
| Всього коментарів: 0 | |