Он-лайн
| Роби он-лайн усе, що хочеш, але мене ти не чіпай. Бувають зовсім темні ночі, смолою душу поливай. І не проси прощення в мене, бо я себе ще не простив. Дивлюся дуже часто в небо, та бачу там лише хрести. Я розуміти вчинки перестав, а значить це, що вже заснув. Навмисно втратив все, що мав, та так свободи й не здобув. Пиши он-лайн, кого ти любиш, від мене слова не чекай, сказала, що усе забудеш, і я змирився, - забувай. Та не біжи до мене вгості, коли прижме душевний біль. Останнім часом ломить кості, і в голові один лиш хміль. Я став на себе геть не схожий, обличчя помінялось теж, я посмішки створить не можу, бо не сміюсь давно, авжеж. Живи он-лайн, розказуй правду, бреши, приховуй почуття. Вже третій день не розмовляю, бо звик до мертвого життя. Не хочу більше бачити нікого, та друзі інколи заходять, не піднімаю трубку телефону, хоча він рідко так тридзвонить. Я хлібом голод заспокою, а чаєм нерви підкуплю. Сумую дуже за тобою, бо, мабуть, досі ще люблю. Зайду в он-лайн, поставлю статус, що хочу бути я з тобою. І буду довго ще пручатись, коли наважусь і подзвоню. Ти тільки не пиши неправди, бо так мене ти не забудеш. Я знаю, є із серцем вади: робити боляче, кого так любиш. Зберу весь одяг, щоб попрати, в квартирі трохи приберусь, миритись треба починати, але в собі спочатку розберусь. | |
| Категорія: Вірші | Додав: Kot_Jara (30.01.2013) | | |
| Переглядів: 488 |
| Всього коментарів: 0 | |