Падай
| Я іду до го́ри, А вона висока. Важко підйматись, Але я так хочу... Стану на краєчок, Подивлюсь донизу, Страх охопить душу, В голові завісио І уже не жарко Хоча ні, в піт кидає Бо ти розумієш,що умреш,упадеш. І тоді ти прохи відступаєш... Але не надовго. Так в очах стемніло. Крок ступив навмисне І уже ти пташка. Падачи скажеш А нічого не скажеш, Бо в ту мить вже будеш на землі. І тоді востаннє ти всміхнешся небу, А воно похмуре стане, Нагадає,що нікому ти не треба. | |
| Категорія: Вірші | Додав: Olt (06.04.2014) | | |
| Переглядів: 398 |
| Всього коментарів: 0 | |