«Палай»
| Гуляла серед міста і вогнів Душа палала мов в лихій безодні Я жила не рахуючи днів Не цінуючи вчорашнє і сьогодні Я гуляла містом, виглядала Твою постать на сяючому тлі Яку я віддано кохала Яку забрали в мене плітки злі. Я гуляла Львовом-місто чи літала На крилах який у мене не було, Бо доля їх в дитинстві обламала І крикнула у спину «Щастя лиш в кіно!» Але не вірила я долі. Потім ти… Увірвався мов буревій і прихилився Замуркотіли в душі моїй коти, Коли за мене і мою душу ти молився. Лиха безодня – цей проклятий світ, Але ти все тоді перевернув Чекала я твого Онлайну і «привіт» І навіть Бог мене би ліпше не збагнув. І ось кохане місто, у душі – пітьма Бродила і думала про львівський край Писала вірші і я була до всіх німа, Без тебе не такий прекрасний рай. Вглядалася в обличчя знову і знову Знайомилася з іншими – але не те Плакала дрібними слізками нервово І думала, що серед літа снігом замете. Тебе я все-таки зустріла, пам’ятаєш Як відкинувши гордістю кинулась на шию? І наївно так сказала «Правда, що кохаєш?!» І мовив тихо « Від зла всього тебе укрию» Шуміла ніч тоді польськими піснями П’яними вигуками тремтіло повітря, А я тремтіла під твоїми теплими руками Хитав легенький подув вітру в місті віття… Я спала біля тебе, поряд, на тобі Поклавши голову на мужні плечі І бачила усе крізь призму, мов воді І вірила, що більш не дамся порожнечі. Але усе здиміло, як буває часто І замість теплого «Кохаю» вже «Палай!» І це гірке «Палай» спалило так невчасно І знов тепер до відчаю мені звикай… | |
| Категорія: Вірші | Додав: (20.10.2013) | | |
| Переглядів: 391 |
| Всього коментарів: 0 | |