Вітаю Вас, Читач! Реєстрація RSS

...

П'ятниця, 06.03.2026

Поки я спала
Все знов і знов одне й те саме,
І кожен день - один і той же.
Невже усе моє хороше,
Лиш у минулому збулося?

Пробачення страшніш образи,
І щире "хай щастить" - як жало.
Невже цей світ перевернувся,
А я в цей час тихенько спала?

Невже ж не скинуть змії шкури,
І не покажуть свою сутність,
І ми ніколи не відчуєм
Як щастя огортає душу.

Покинемо ж свої домівки,
І помандруємо до неба,
Щоб просто - так собі побути,
У місці, де сміятись треба.
Категорія: Вірші | Додав: (15.02.2014) | Автор: Світлана Прокопенко E
Переглядів: 373
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]