Повія
| Цю жінку кличуть лише для одного - Щоб вдоволить свою тваринну хіть, Кохаються із нею до знемоги І щось говорять мимохіть. Ту всю свою жіночу силу, Що накопичила вона за довгий час Беруть ураз за душу милу, Беруть всього за один раз. Нещасна жінка – ти продажна, І хто ж тебе зробив такою? Насправді ж ти богиня недосяжна, Цнотлива, недоторкана рукою. Та ти забула про свої чесноти, І першому зустрічному ти віддалась, Кохатися із ним тобі охота, Бо ти ні в чім нікому не клялась. Не присягала Богові, ні чоловіку, Що будеш силу цю жіночу берегти, Ти досягла вже того віку, Що можеш з будь-яким лягти. Повія – жінка лиш на виклик, Повія – жінка без душі, У ній розряд тих звуків стихлих, Вона торгує тілом за гроші. | |
| Категорія: Вірші | Додав: foramenifera (09.11.2016) | | |
| Переглядів: 402 |
| Всього коментарів: 0 | |