про тебе...
| Твоя рука, немов кришталь вогню, Водночас ніжна і така болюча, Як пестиш,насолоду я ловлю, А вдариш - " сука живуча". Твої уста - мов полум"я роси, Коли цілують - сонце заступає, Ніжно притулять- тільки попроси, Та "словом вдарять" серце завмирає. Та очі твої - ніжно-голубі, Такі брехлиі і водночас ніжні, Вони залишаться назавжди у журбі, Але не віком будуть грішні. Твоя статура з розуму звела, Та коли чуєш дихання впритул, Які там очі, і які слова, Зразу береш у розуму відгул. Та коли разом все оце з"єднати, Так боляче й водночас легко так, Зовсім не хочеться і хочеться кохати, "Не варто" доля подає постійний знак. Твій тихий голос викликає втому, Шепіт на вухо - тизо трепче душу, Зовсім не хочеться іти додому. Не хочу все забути, але мушу. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (09.12.2013) | | |
| Переглядів: 402 |
| Всього коментарів: 0 | |