Пробачте
| Пробачте, діти, що я вам збрехав, бо сни та мрії - не одне й те саме. Мети, просив, щоб кожен досягав, але так часто снилися кошмари. І ви злякалися подальшого життя, не захотіли здійснення тих мрій. Раніше вірили в дива та чудеса, а зараз зникло прагнення до дій. Боялись вулиць і брудних повій, щоб наодинці з ними не лишитись, боялись, розум щоб не зрадив свій, в кімнаті серед монстрів опинитись. Ви всі не спали темними ночами, терпіли довго, скільки те могли, не спали ви, а поряд ваші мами, не спали влітку, взимку й восени. Пробачте, що збрехав вам знову, що логіка повинна в усіх діях бути, без неї не можна обійтись нікому, слова не скоро ці змогли забути. Ви намагалися знайти її в коханні, шукали в сході сонця, його заході, вас вабили своїми фарбами останні, шукали логіку, хоча й були не згодні. Не піддавався алгоритму світ людей, він не знайшовся у поезії та моді, і конструктивних не залишилось ідей, як відшукати почуття у числовому коді. Тоді здалося, що життя немає сенсу, що не несли основи за собою вчинки, і алгоритм потрібно увінчати смертю, щоб закінчити особисті підрахунки. Пробачте, діти, що я вам збрехав, ніби людська совість не продається, сказав, не може виступати за товар, що не порушна, доки серце б'ється. Є правда й істина, вони безсмертні, не можна їх сховати від людського ока. Але насправді терміни давно ці мертві, їх поховала совість у своїх окопах. Гординя і валюта погубили істину, бо чесне слово не сумісне із достатком, я сам попав давно під цю тенденцію, тому й брехав, мої діти та малятка. Пробачте за все скоєне вам горе, бо чесно думав, що не помиляюся, та говорив і говорю я сам з собою, поради всі назад мені верталися. | |
| Категорія: Вірші | Додав: Kot_Jara (10.04.2013) | | |
| Переглядів: 532 |
| Всього коментарів: 0 | |