Вітаю Вас, Читач! Реєстрація RSS

...

Четвер, 16.04.2026

Пропажа
Из шкафа у меня пропал скелет.
А ведь стоял спокойно много лет.
Скучал, пылился, в щёлочку глядел,
Всё время выпасть невпопад хотел.

Мне невпопад, скелету – в самый раз,
Чтобы сразить меня не в бровь, а в глаз.
Но он минуты этой не дождался.
Почистил зубы и в бега подался.

Как видно, не судьба о нём жалеть.
Мне нужно думать, как с улыбкой умереть.
Категорія: Вірші | Додав: ullad1 (29.10.2015) | Автор: Владислав Красса E
Переглядів: 459 | Теги: Пропажа
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]