Пустеля душі
| Стою один серед пустелі власної душі, В якій думок блукає чорна зграя. Як винайти той спосіб від туги, Бо вже стою я у самого краю Прірви, з якого вже не буде вороття й Лише одна дорога - в небуття; У темне підземелля Де нема спасіння Від гріхів і власного свавілля, Від помилок, від вчинків, від страхіть. І що страшніше - нема сонця, Що нам дарує новий день. Там темінь, морок. Там нема життя... І чи ж бо хочу бути там Я?! | |
| Категорія: Вірші | Додав: Killer (07.04.2012) | | |
| Переглядів: 551 | Коментарі: 3 |
| Всього коментарів: 3 | |
|
| |
0 
