Реальність
| На світі жити всім нам важко, Життя одне, життя як казка. Життя – урок,життя – це втрати, Життя – це сон,та досить спати. Пора прокинутись та жити, Пора всім вірити й любити. Пора забути про крилатість, Пора повірити в реальність. Вона дана нам не зпроста, У неї є аж два крила: Одне – то біла полоса, А друге – чорним назива. Ще кажуть люди,що вона, Розбила мрії бідняка. Він мріяв жити у багатстві, Він мріяв про життя як в казці. Але реальність зла була, Розбити мрію цю змогла. Зламати, вибити з життя, Із серця того бідняка. Ганьба та сором,втрати, втечі, Упали бідняку на плечі. Тоді життя своє прокляв І до кінця він бідував. У чому винні бідні люди? Чому реальність їх так губить? Знущання, зло,падіння, крах Все зараз це в людей в руках. А два ті серця,що кохали На думку навіть не спадало, Що зовсім скоро все це зникне, Любов пройде, лиш серце крикне. Вона – любила донестями, Він – обіймав її словами. Вона любила його очі, Недосипала темні ночі. Він про кохання говорив, Вона від слів його тремтіла. Любив її тендітне тіло, Для нього вона восьме диво. Кохання їх було як справжнє, Вони любили – це вже щастя. Але пройшло та й посміялось, Із друзів вороги зостались. Вона ще й досі його любить, Та ця любов її погубить. Ночами гірко сльози ллються, Забуть його їй не вдається. А він як то і не кохав, Як то її в серці не мав. Забув й життя нове почав, Її ніколи й не згадав. Чому життя не справедливе? Чому одні з нас не щасливі? Чому реальність долю губить? Чому лиш зло вона не судить? Чому добро вона карає? Чому людей так зневажає? Навіщо щастя забирає, Й нещастям його повертає? Бо це реальність,добрі люди. Вона була такою й буде. Нам не змінить її ніяк, Вона одна і це наш шлях. Отож живіть та пам'ятайте, На крилах довго не літайте. Їх обламати вона зможе, А вам ніхто вже не поможе. На світі жити всім нам важко, Життя одне, життя як казка. Життя – урок,життя – це втрати, Життя – це сон,та досить спати. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (25.11.2012) | | |
| Переглядів: 559 |
| Всього коментарів: 0 | |