реасе кохання
| Звела їх доля випадково У павутинній мережі, І смайли,графіті,малюнки Не повторились у житті. Він був палючим сонцем, Вона - холодним снігом влітку, Він - землянин привітний, Вона ж - дивак космічний. Здавалося б,людина й космос - Непоєднані два світи, Та щось було між ними Більше за порив пристрасті й жаги. Їх наче щось тримало поруч, Не відпускало, не гнало, Лиш тільки тихо промовляло: "Кохай, цінуй і бережи". Це щось було приємним, теплим, Великим надбанням людей, Зірково-сяючим й космічним, Тим, що єднає двох людей... | |
| Категорія: Вірші | Додав: (06.07.2013) | | |
| Переглядів: 389 |
| Всього коментарів: 0 | |