Самотність
| Як темно і жахливо мені в самотності своїй, Це ж муки, нескінченні муки моїх розчавлених надій, Як в лабіринті я блукаю, кричу, благаю, прошу,стій Не йди туди, там світла мало і дме від туди і смердить, Та ні чомусь душа туди летить, О Боже, я тебе благаю,молю тебе і заклинаю верни до світла, навчи жить, Лише б ті муки не плодить, Дорогу б вибрати свою, нема вже часу на чужу, А де вона ота своя, от ж бо, незнаю я! Ілюди поряд і їх нема, не то ти тінь не то людина, Душа твоя як волосина,тоненька жалібно брининить, Врятуй мене весь час кричить! Вгамує біль лише одне-коли я знов знайду себе. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (10.06.2012) | | |
| Переглядів: 695 | Коментарі: 1 |
| Всього коментарів: 1 | |
 0  Люда
14.06.2012 11:27 | |