Вітаю Вас, Читач! Реєстрація RSS

...

П'ятниця, 06.03.2026

Сірий дим
Сірий дим, мов стіна перешкодою стала,
Зліва тиран, справа - громада.
Ляльковий театр на чорному фоні,
Керують виставой режисери відомі.

А що Україна? Яка її роль?
Покорливо слухать, що скаже король?

Напевно, народу нічого не треба:
Ні жовтих полів, ні синього неба,
Ні моря широкого, ні гір височенних -
Ніщо не потрібно, крім грошей "священних"...

Куди ж подівалась та мужність козацька?
Чому вогник в серцях наших згас!?
Залишилась тільки та пика хижацька,
Яка Батьківщину за гривню продасть...

Розтягнули в різні боки нашу славную Вкраїну,
А вона все терпить й терпить: боротися не вміє.
Похилилася калина в лузі за туманом,
А над лугом тим лавина котиться майданом.

Хто ж страшенній тій стихії на заваді стане,
Народ поведе за собою?
Зломить ті кров' ю политі кайдани
І зашморг той зірве кривавий!

І захлебнуться кати гіркою сльозою,
І пісню дівчина заспіва під вербою!

І гордо скажу я, вийшовши з тіні:
"Героям слава! Слава Україні!"
Категорія: Вірші | Додав: (27.02.2014) | Автор: Олександр Жук E
Переглядів: 593 | Коментарі: 1
Всього коментарів: 1
Поганий пост 0 Хороший пост
28.02.2014 00:30

Хороший вірш. Поділяю Ваші почуття. Однак, невеличке зауваження - не "покорливо", а "покірливо".
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]