Слід війни
| Тоді все почалося зранку На нас ішли ворожі танки Земля горить,клубитьчя дим Давно не мовкне мій Максим Йому не можна умовкати Тут згадалась мені мати Згадалося рідне село Мене страшенно щось впекло Коли проснувся,то сестричка Тихо крапала водичку На губи згорені мої Уперше бачив я її Звали дівчину Наташа Всім була,як рідна наша Я лежав,дививсь у стелю Думки були невеселі Сонечко в вікно сіяло Нас таких було немало Я думав,вірити не міг Нема у мене обох ніг Там,там лишилися вони На полі клятої війни Веселим будь,славне дитя Тож Бог лишив тобі життя Долю дасть тобі щасливу Голова вже в нього сива Це був мій сусід по ліжку Ти викини з грудей ту кішку Викинь її,хай не шкребе Мучить-бо вона тебе Зробив перших кілька кроків Обтер чоло,обтер і щоки Наташа доброю була Мене додому привезла Стрічає матуся сина Сина тільки половина Стрічає мати і всі рідні Та там у Прусії східній Лишилася на полі бою Тепер,мамо,ми з тобою У дев,ятнадцять,в цій порі Ти,я і мої костурі Криниця біля наших є воріт І ранком рано ледь на світ Дівчина йде по воду Гарною була на вроду Коса лягала на груди Я не знав,що моя буде Тепер вона ходить туди Та вже моєю назавжди Несе воду до нашої хати Двом синам вона вже мати Сини мої,мої сини Вам не знати вже війни Вам тато так колись сказав Бо він за вас відвоював. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (09.04.2012) | | |
| Переглядів: 502 |
| Всього коментарів: 0 | |