Слуги часу
| Покірно служим часу ми на користь не собі - чужому. Загинем в вічній боротьбі. У світі тому й світі цьому незмінні правила навік кимось встановлені - не нами. Давно - пройшов не день, не рік з війни, початої братами й першої крові від свого, першої битви між синами. У тім бою не має правди, лише азарт до перемог. Нема болючішої рани, ніж на душі та від свого. Вона ятриться все життя і не загоїться ніколи. Дивимось ми у майбуття і роздаємо ближнім ролі, бо правильно здається так. Немов на сильних крилах долі вітри несуть нам забуття. Та все ж, чи варто забувати? Бо ж спогади - то ми самі і від війни, де брат на брата, ніколи не зітреться слід. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (18.05.2011) | | |
| Переглядів: 537 | Коментарі: 2 |
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
1 
Вхід на сайт
Наше опитування
Міні-чат
Статистика
Всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту