Солов'їна
| Шануйте рідну мову, люди! Шануйте, бо вона одна. Колись вона лунала всюди, А зараз нібито німа. Колись малеча щебетала І заповняла сміхом двір. А мова рідна панувала І на Дніпрі, і поміж гір. Колись дівчата-русі коси Співали весело пісні. Вінки плели і хороводи Водили радо навесні. Колись всі говорили щиро І розумів усякий люд, Що нашу мову солов'їну Ніяк не можна нам забуть. Куди ж поділось розуміння? Тепер вже правди не знайти. Забули ми своє коріння. Ми ж із Росією брати. Навіщо нам та рідна мова, Коли у нас сусідська є? Нехай вона безбарвна й квола, Та нашу все ж обіграє. Навіщо нам слова-перлини З глибоким змістом, мов душа? Вони не варті й копійчини! А от російська - красота! Ми зречемося тої мови, Якою матінка вночі Співала тихо колискові, Вкладаючи нас на печі. Ми зречемося того слова, Яким Шевченко і Франко Творили вперто не для того, Щоб не згадав тепер ніхто. Ми зречемося добровільно І не замислившись на мить, Що ми руйнуємо коріння, Яке в серцях наших сидить. Що ми без мови просто зграя. Безликі люди - не народ. Не допустіть цього, благаю! Я вас прошу як патріот. Шануйте, люди, рідну мову, Тому що хто, коли не ми, Їй дасть життєві сили знову, Аби вона могла зійти На перше місце в кожнім серці. На місце, де їй варто буть! Що ВСІ згадали українці І не посміли більш забуть, Як наші предки солов'їну Оберігали від царів. Їм вічна пам'ять, Україно! Шануйте наших кобзарів, Що прославляли рідну мову І силу рідної землі. Отож хай не згаса ніколи Промінчик мови у душі! | |
| Категорія: Вірші | Додав: (21.12.2013) | | |
| Переглядів: 403 |
| Всього коментарів: 0 | |